Пiсня буде помiж нас
Пролягла дорога вiд твоїх ворiт
До моїх ворiт, як струна.
Тож чому згубився твiй самотнiй слiд?
Знаєш ти одна, ти одна...

Зимна осiнь ще той слiд листям не накрила,
Бо до тебе навеснi я повернусь, мила.
Твої руки я вiзьму  знову в свої руки,
Й не розквiтне помiж нас жовтий цвiт розлуки.

Не ховай очей блакитний промiнь,
Заспiвай менi в останнiй раз.
Пiсню ту вiзьму собi на спомин,
Пiсня буде помiж нас.

Бо твiй голос, бо твiй голос - щедра повiнь,
Я, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде, i виросте зелений,
А ти в пiснi будеш завжди бiля мене.

Як зiйдуть снiги iз гiр протоками,
Ой глибокими навеснi,
Забринить дорога та неспокоєм
В далинi менi, в далинi...

Зимна осiнь ще той слiд листям не накрила,
Бо до тебе навеснi я повернусь, мила.
Твої руки я вiзьму знову в свої руки,
Й не розкветне помiж нас жовтий квiт розлуки.